Вони...

Не зрозуміти нам їх біль,
та не прийняти їхні муки.
та докладуть вони зусиль,
не заламаем ми їм руки...

вони хотіли як і ми,
як ми кохати і вмирати.
та наші сльози-то дощі,
а їхніх сліз нам вже не знати...

та деякі не вірять в них,
хоч стала я така як і вони.
для мене звук серцебиття вже стих,
я перестала бачить кольорові сни...

і знов і знов блукаючи по світу,
не зрозуміти їхніх душ ніяк,
чому для них родина це могила?
а за духи отруйний аміак...